Львів.: Кальвария, 2008. — 752 с. ISBN: 978-966-663-256-5
За всіх часів розвідка й контррозвідка були заняттям таємним, у їхні тонкощі посвячувалися лише обрані. Всіх таємниць римських спецслужб ми, сучасні історики, не знаємо й не довідаємося ніколи. Проте завдяки збереженим працям давніх авторів, а також уважному аналізові даних археології, нумізматики й епіграфіки, загальну картину, а подеколи й окремі конкретні епізоди, можна уявити досить чітко. Спираючись на наукові дані, автор іноді коментує події, висуває власні гіпотези й припущення, але ніде, у жодному рядку, не використовує вигадку — реальна історія розвідки та інших таємних служб Стародавнього Риму є набагато цікавішою, ніж будь-який вимисел.
Яскравим прикладом є факти пов'язані з особистістю Ганнібала.
Не маючи можливості нав'язати Фабію Максиму генеральну битву в зручному для себе місці, Ганнібал став шукати способи його усунення яким-небудь іншим чином. Заманити Фабія в засідку теж не вдавалося і Ганнібал вирішив спробувати усунути Фабія руками самих римлян. Зробити це можна було, тільки зганьбивши Фабія.
Цей варіант дискредитації став класикою воєнного мистецтва і його наводять як приклад багато письменників того часу, як і те, яким чином Фабій Максим відкинув всі підозри на свою адресу. Так, Фронтін повідомляє про це в своїх «Стратагемах»: «Ганнібал, бажаючи безславністю підірвати авторитет Фабія, з яким не міг порівнятися ні доблестю, ні військовим мистецтвом, не чіпав його полів, спустошивши всі інші. У відповідь Фабій оголосив свої володіння суспільним надбанням і цим проявом величі духу досяг того, що громадяни не узяли під сумнів його сумлінність».
Здавалося б все просто – вигадка Ганнібала не вдалася, оскільки Фабій своєю мудрістю без особливих зусиль зруйнував його задуми. Однак навіть одне твердження про те, що Ганнібал, полководець, якого римляни 16 років не могли витиснути з Італії, «не міг порівнятися» з Фабієм «ні доблістю, ні військовим мистецтвом», примушує дещо завагатися в ствердженні Фронтіна і подивитися, що пишуть про це інші автори.
Понад півтори тисячі літ минуло відтоді, як припинила існування Римська імперія, але чимало читачів із подивом побачать, що багато з тодішніх методів і способів проведення таємних операцій не застаріли й дотепер.
Детальне історичне дослідження читається як захопливий пригодницький роман.
ЗмістПерелік застосовуваних у тексті скорочень
ПередмоваОрганізація та основи функціонування розвідувальних, контррозвідувальних і поліційних служб Стародавнього Риму, а також організація охорони вищих посадовців
Військова розвідка, а також організація дозорної та сторожової службза часів Стародавнього Риму
Картографія і розвідка місцевості, а також використання знань географії та астрономії у воєнній справі Стародавнього Риму
Давньоримський «спецназ»
Способи фізичного усунення небажаних, відомі в Стародавньому Римі та інших античних державах
Агентурна розвідка стародавніх римлян та їхніх супротивників
Способи уникнення виявленого стеження, що застосовувалися за часів Стародавнього Риму, і найбільш знамениті втечі того часу
Махінації, що застосовувалися в давнину для отримання надприбутків, а також способи легалізації доходів, отриманих незаконним способом, і організація прихованого фінансування таємних операцій. Римські методи боротьби зі злочинністю і подвійні стандарти римського правосуддя
Вивідування секретів техніки, озброєння та інших технічних секретів, а також вивчення стратегії й тактики супротивника за часів Стародавнього Риму. Способи, за допомоги яких римляни блокували розроблення і виробництво сучасних видів озброєння у своїх потенційних супротивників
Способи забезпечення секретності листування за часів Стародавнього Риму
Використання перехоплених листів і письмових донесень супротивника, а також підроблених документів
Способи дискредитації супротивника, застосовувані стародавніми римлянами і ворогами Риму
Таємниці римської спецпропаганди і «піару»
Таємниці римської дипломатії та деякі секретні дипломатичні операції супротивників Риму
ПіслямоваДодатки