Переклав Лесь Курбас. — Київ: Грунт, 1918. — 54 с.
Не для того я перекладав цю книжку бездонного, безнадійного суму й глибокої любови до мистецтва, щоб пропагувати основну її ідею: "мистецтво вмірає".
Я думаю, що в душі людства борються серце і розум за первенство. І що як одному з їх показується не по силі розв'язати велику тайну яку творить і живить наша фантазія, у всяких обставинах і у всякому ладові, - то воно дає дорогу другому елементові, щоб знов у свій час заняти його місце. На це виразно вказує постійне чергування позитивно-реалістичних напрямків з містично-романтичними.