Отрощенко В.В. Професор Олександр Кошко в контексті археології України: погляд із Києва

Vir Bimaris : od kujawskiego matecznika do stepów nadczarnomorskich : studia z dziejów międzymorza bałtycko-pontyjskiego ofiarowane Profesorowi Aleksandrowi Kośko / pod red. Marzeny Szmyt. — Poznań : [Instytut Archeologii Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza w Poznaniu], 2019. — S. 771-774.Щиро вітаючи провідного польського археолога, професора габілітованого Олександра Кошка з поважним ювілеєм маю слушну нагоду оцінити його вагомий внесок в археологію України. Захоплення „східними студіями” розпочалось у ювіляра в 80-ті роки минулого віку й співпало з активною участю в русі опору „Солідарність” у Познані та першим науковим відрядженням до України 1986 року. Обійнявши 1991 року посаду професора Університету імені Адама Міцкевича А. Кошко виступає з амбітним проектом дослідження праісторії Балтійсько-Чорноморського Міжмор’я, знайшовши з українського боку зацікавленого колегу й партнера в особі В. Клочка. Невдовзі програма досліджень матеріалізується в угоді про співпрацю між Інститутом археології НАН України (ІА НАНУ) та Університетом імені Адама Міцкевича (УАМ), підписаній 7 квітня 1992 року. Життєвість угоди доведена результатами спільних проектів, реалізованих впродовж останніх 26-ти років.
Практичні форми співпраці включають: проведення спільних експедицій у рамках конкретних наукових проектів з наступною апробацією результатів досліджень на міжнародних наукових конференціях. Кінцевим результатом роботи стає видання матеріалів у серійних виданнях, створених під реалізацію згаданих проектів. Фінансування проектів здійснюється польською стороною, завдяки невтомній роботі ювіляра. Це не банальний комплімент, а запорука успішності згаданого проекту загалом. Вдалим ходом став англомовний формат серійного видання проекту „Baltic-Pontic Studies”, що нараховує вже 21 том від 1993 року. Незмінним редактором (едитором) усіх томів виступає О. Кошко. Зрозуміло, що такий проект не міг лишитися непоміченим англомовною археологічною аудиторією. Особливо актуальним цей момент став для українських учасників проекту, як можливість бути почутим і зрозумілим поза межами ареалу кирилиці.