Vir Bimaris : od kujawskiego matecznika do stepów nadczarnomorskich : studia z dziejów międzymorza bałtycko-pontyjskiego ofiarowane Profesorowi Aleksandrowi Kośko / pod red. Marzeny Szmyt [et al.]. — Poznań : [Instytut Archeologii Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza w Poznaniu], 2019. — S. 557-584.
Завдяки відомостям античних авторів за скіфами закріпився імідж невибагливих у повсякденному побуті людей, що перебувають за межами благ цивілізації. Приміром Страбон, спираючись на описи Гомера, Есхіла, Геродота та інших попередників, підкреслював помірність, невибагливість і вкрай скромний побут скіфів, які «всім володіють спільно, крім мечів і чаш для пиття...» (Strabo VII, 3:7 – 8). Якщо ці слова і були достовірні, то, мабуть, лише для раннього періоду історії, коли скіфи ретельно оберігали свою культуру від зовнішніх впливів. Утім імідж суворих воїнів, що відмовлялися від життєвих благ, явно розмиває асортимент знахідок з речових комплексів скіфських поховальних пам’яток. У могили скіфських аристократів клали не лише військове спорядження, але й пишні прикраси, посуд з коштовних металів. До кола розкішних речей належить і нечисленна серія предметів меблів. Меблі в могилах представників скіфської еліти репрезентують кілька варіантів дерев’яних табуретів, лавочок та так званих тронів або крісел. Найкраще у невеликій вибірці «скіфських» меблів репрезентовані табурети.
Серія цих знахідок розпадається на дві хронологічні групи: ранню та пізню.